Портфоліо

Я люблю свою професію!


«Навчити можна лише тому, що любиш»

 

НЕЧЕТ СВІТЛАНА ПЕТРІВНА
1973 року народження
майстер виробничого навчання
з професії " Кухар; Кондитер"
Федорівський центр професійної освіти
м. Гуляйполе
Освіта - вища педагогічна,
закінчила Бердянський державний педагогічний університет
Спеціальність: "Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання"
загальний педагогічний стаж - 24 роки,
майстром виробничого навчання - 22 роки
Кваліфікаційна категорія:14 тарифний розряд, майстер виробничого навчання II категорії.
 Проблемна тема: "Розвиток творчих здібностей  учнів ПТНЗ, як умова становлення компетентної особистості"
Формула успіху: "Навчити можна лише тому, що любиш."
Педагогічне кредо: "Найважливішим для себе вважає працювати так, щоб навчання стало радістю і задоволенням для кожної дитини"
 
Я люблю свою професію, люблю кожну дитину, з якою працюю, дуже хочу, щоб моя група була найкращою, а кожен вихованець - творчою особистістю , яка б комфортно почувалася у суспільстві.
Враховуючи конкретні умови життєдіяльності навчального закладу, індивідуальні особливості та рівень розвитку своїх вихованців, працюю над проблемою формування колективу групи, де відносини базуються на демократичному стилі взаємодії, а кожен учень поважає думку інших, має власну та висловлює її . Виховну роботу з учнями розпочинаю від Дня народження групи - оголошення наказу про зарахування на навчання . На перших організаційних зборах знайомлю учнів з історією створення та розвитку ліцею, його традиціями та звичаями. Потім пропоную учням навести приклади виявлення поваги до себе, своєї родини, свого навчального закладу. Складаємо Кодекс честі групи, про дотримання якого учні звітують щорічно.
Результативність діяльності колективу залежить також і від учнівського лідера групи, який дає поштовх певній справі, на якого можна покластися, якому довіряють. Такий лідер обирається на конкурсній основі, що передбачає : вияв учнів з лідерськими якостями ; розробку і презентацію своєї програми щодо життєдіяльності групи ; зустріч із однокласниками “Запитуйте , відповідаю” тощо. Інші учні самостійно приймають рішення щодо участі в будь- яких справах, за бажанням обирають доручення .
У своїй роботі використовую як традиційні форми роботи : вивчення індивідуальних особливостей учнів, відвідування вдома, робота з батьками, індивідуальна робота з учнями, ведення щоденника педагогічних спостережень, анкетування, так і нетрадиційні, щоб зрозуміти їх здібності, нахили, можливості. Звичайно, надаю перевагу активним формам роботи, які спонукають учнів до роздумів, творчості, активного життя : диспути, тренінги, години спілкування, уроки-зустрічі, брейн - ринги , конкурси, бесіди за круглим столом, родинні свята ... І кожен захід - діалог . Пропоную декілька з них .
Часто доводиться чути, що успішним, багатим а значить і щасливим можна стати і без подальшого навчання. Отже, вправа “Різні погляди на один факт”. “Освіта для досягнення успіху у житті не потрібна” чи “Без освіти немає Людини ” ? Діти не вагаючись одностайно говорили, що для того, щоб досягти значних успіхів в житті, потрібна вища освіта.
Ефективним вважаю використання у виховній роботі тренінгів. Наприклад, відчути себе в колективі допомагає тренінг “Біла ворона”. Учням пропонується обрати емблему будь-якого кольору, а той, хто обрав білого - залишився без пари. Різноманітними були відповіді учнів на питання, що відчуває людина, коли залишається самотньою . Спочатку - несподіваність, порожнечу, потім не комфортність, а далі - страх. Тож намагаюся працювати так , щоб у нашому колективі не було “Білих ворон”.
Цікаво , а якими ж треба бути, щоб бути в колективі, щоб тебе добре сприймали інші, спілкувались і не уникали. Пропоную назвати портрет сучасного учня. Багато було думок з цього приводу, та найчастіше називали такі риси характеру, як порядність, відвертість, щирість, товариськість, почуття гумору, хоробрість, доброта, сміливість, відповідальність.
В перший місяць навчання проводжу традиційний урок-зустріч “Я і моя професія”, бо вважаю за необхідне познайомити учнів глибше з обраною професією, щоб діти зрозуміли що обрали правильний шлях. Тож з великим захопленням учнями було переглянуто фільм “Справжній майстер” про кухаря, який працює у нашому місцевому ресторані. Найбільше зацікавило дітей те, що у фільмі брали участь учні, які навчались у ліцеї. Ніхто не зможе розказати про професію краще ніж людина - фахівець своєї справи. Тож виступи випускниці, яка працює кондитером, та однієї з мам , котра все життя працює кухарем, були дуже доречними. Діти залишились під великим враженням після цього заходу і зробили висновок, що обов’язково стануть кухарями, щоб не тільки годувати відвідувачів, а й дивувати своїми стравами.
У кожному колективі завжди виникають конфлікти. І тільки у згуртованому може бути позитивне їх вирішення, бо тільки разом можна досягти успіху. З цього приводу проводиться багато різних диспутів, тренінгів. Один із них “Чи корисний конфлікт” , на якому учні висловлювали свої думки, міркування і прийшли до висновку, що не може все у колективі бути постійно добре. Іноді , звичайно, бувають конфліктні ситуації, та завжди при бажанні можна знайти компроміс. Це дітей більш загартовує, робить їх толерантними.
На жаль, ми рідко чуємо приємні слова, компліменти, бачимо посмішку, відчуваємо доброзичливість оточуючих. Негативні емоції завжди шкодять спілкуванню. Тож намагаюсь виховувати в учнів правильне розуміння понять ввічливості, порядності та доброзичливості. Доцільним вважаю проведення тренінгу “Формула ввічливості”, де ми колективом сформували поняття ввічливої людини . За допомогою гри “Живий мікрофон” учні по черзі говорили компліменти один одному . Далі їм було запропоновано скласти вітальну листівку своєму другові, де кожен намагався зробити її якнайкраще, вкладав всю душу, бо хотіли, щоб вона обов’язково сподобалась товаришу.
Усі люди прагнуть бути щасливими, та тільки кожен розуміє це поняття по - своєму, для одних це здорова родина, для інших - це кар’єра, багатство, кохання ... Отже, що ж таке щастя ? Тож я запропонувала учням замислитись над цим питанням провівши диспут “Щастя : реальність чи ілюзія ? ”, де діти мали захистити одну із формул щастя, а саме : “Щастя не в грошах” ; “Щастя у самовдосконаленні” ; “Щастя у коханні” ; “Найщасливіша та людина, яка потрібна всім”.
Інші учні, які були опанентами, заперечували цій формулі щастя, метою яких було загнати в “п’ятий кут” основних захисників . Думки дітей різні, та всі вони зійшлись до одної - жити у дружній здоровій родині, спілкуватися з друзями, та знайти себе в цьому житті:
Щастя не слава, не гроші,
Все це минає.
Щастя - це друзі хороші,
Шана людська.
Народні звичаї охоплюють усі ділянки родинного і суспільного життя. Кожна людина повинна знати звичаї та традиції свого народу та їх дотримуватись. Перед новорічними святами ми з учнями традиційно проводимо “Новорічно-різдвяні передзвони”, на яких готуємо цікаву програму на святвечір, де виконуються щедрівки, колядки. У кінці заходу проводимо цікаві ігри, конкурси , що сприяють активності учнів . Особливе захоплення викликає вбрання учасників дійства, виготовлене власноруч. Та найбільш запам’ятовується показ вертепу у дитячому садочку. Малюки із захопленням спостерігають за цим святом.
Отже, такі заходи треба не боятись проводити, діти від них отримують велике задоволення, вони їм запам’ятовуються, а найголовніше - є повчальними, надихають учнів замислитись над своїм майбутнім. Бажаного результату можна досягти тільки працюючи разом з учнями, радіти та долати усі труднощі . У своїй роботі ми досягли певних успіхів. Група є однією з найактивніших. Завдяки не байдужому ставленні учнів до життя ліцею мої вихованці є неодноразовими переможцями ліцейного, та лауреатами обласного фестивалю художньої творчості.
Закоханість у майбутню професію і здобуття вмінь та навичок дали змогу учням стати призерами ліцейних та успішними учасниками обласних конкурсів фахової майстерності з професії “Кухар” та “Кондитер”.
Звісно, ще є над чим працювати, є багато проблем і поведінка деяких учнів бажає бути кращою, але все ж-таки вже відчувається колектив, діти не соромляться один одного, прислухаються до думки інших, мають власну. Активні, небайдужі, разом з керівництвом групи працюють над згуртуванням колективу. Стали більш добрішими, привітнішими, розкутішими , відчувають себе комфортно в колективі. Результатом стала майже стовідсоткова відвідуваність занять. І це вже є результат нашої спільної праці.

 

 

Мої досягнення