«Навчити можна лише тому, що любиш»

НЕЧЕТ СВІТЛАНА ПЕТРІВНА

1973 року народження
майстер виробничого навчання
з професії " Кухар; Кондитер"
Федорівський центр професійної освіти
м. Гуляйполе

Освіта - вища педагогічна,

закінчила Бердянський державний педагогічний університет

Спеціальність: "Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання"

загальний педагогічний стаж - 27 років,

майстром виробничого навчання - 25 років

Кваліфікаційна категорія:14 тарифний розряд, майстер виробничого навчання I категорії.

 Проблемна тема: "Розвиток творчих здібностей  здобувачів закладів професійної освіти, як умова становлення компетентної особистості"

Формула успіху: "Навчити можна лише тому, що любиш."

Я люблю свою професію, люблю кожну дитину, з якою працюю, дуже хочу, щоб моя група була найкращою, а кожен вихованець - творчою особистістю , яка б комфортно почувалася у суспільстві.

Враховуючи конкретні умови життєдіяльності навчального закладу, індивідуальні особливості та рівень розвитку своїх вихованців, працюю над проблемою формування колективу групи, де відносини базуються на демократичному стилі взаємодії, а кожен учень поважає думку інших, має власну та висловлює її . Виховну роботу з учнями розпочинаю від Дня народження групи - оголошення наказу про зарахування на навчання . На перших організаційних зборах знайомлю учнів з історією створення та розвитку ліцею, його традиціями та звичаями. Потім пропоную учням навести приклади виявлення поваги до себе, своєї родини, свого навчального закладу. Складаємо Кодекс честі групи, про дотримання якого учні звітують щорічно.

Результативність діяльності колективу залежить також і від учнівського лідера групи, який дає поштовх певній справі, на якого можна покластися, якому довіряють. Такий лідер обирається на конкурсній основі, що передбачає : вияв учнів з лідерськими якостями ; розробку і презентацію своєї програми щодо життєдіяльності групи ; зустріч із однокласниками “Запитуйте , відповідаю” тощо. Інші учні самостійно приймають рішення щодо участі в будь- яких справах, за бажанням обирають доручення .

У своїй роботі використовую як традиційні форми роботи : вивчення індивідуальних особливостей учнів, відвідування вдома, робота з батьками, індивідуальна робота з учнями, ведення щоденника педагогічних спостережень, анкетування, так і нетрадиційні, щоб зрозуміти їх здібності, нахили, можливості. Звичайно, надаю перевагу активним формам роботи, які спонукають учнів до роздумів, творчості, активного життя : диспути, тренінги, години спілкування, уроки-зустрічі, брейн - ринги , конкурси, бесіди за круглим столом, родинні свята ... І кожен захід - діалог . Пропоную декілька з них .

Часто доводиться чути, що успішним, багатим а значить і щасливим можна стати і без подальшого навчання. Отже, вправа “Різні погляди на один факт”. “Освіта для досягнення успіху у житті не потрібна” чи “Без освіти немає Людини ” ? Діти не вагаючись одностайно говорили, що для того, щоб досягти значних успіхів в житті, потрібна вища освіта.

Ефективним вважаю використання у виховній роботі тренінгів. Наприклад, відчути себе в колективі допомагає тренінг “Біла ворона”. Учням пропонується обрати емблему будь-якого кольору, а той, хто обрав білого - залишився без пари. Різноманітними були відповіді учнів на питання, що відчуває людина, коли залишається самотньою . Спочатку - несподіваність, порожнечу, потім не комфортність, а далі - страх. Тож намагаюся працювати так , щоб у нашому колективі не було “Білих ворон”.

Цікаво , а якими ж треба бути, щоб бути в колективі, щоб тебе добре сприймали інші, спілкувались і не уникали. Пропоную назвати портрет сучасного учня. Багато було думок з цього приводу, та найчастіше називали такі риси характеру, як порядність, відвертість, щирість, товариськість, почуття гумору, хоробрість, доброта, сміливість, відповідальність.

В перший місяць навчання проводжу традиційний урок-зустріч “Я і моя професія”, бо вважаю за необхідне познайомити учнів глибше з обраною професією, щоб діти зрозуміли що обрали правильний шлях. Тож з великим захопленням учнями було переглянуто фільм “Справжній майстер” про кухаря, який працює у нашому місцевому ресторані. Найбільше зацікавило дітей те, що у фільмі брали участь учні, які навчались у ліцеї. Ніхто не зможе розказати про професію краще ніж людина - фахівець своєї справи. Тож виступи випускниці, яка працює кондитером, та однієї з мам , котра все життя працює кухарем, були дуже доречними. Діти залишились під великим враженням після цього заходу і зробили висновок, що обов’язково стануть кухарями, щоб не тільки годувати відвідувачів, а й дивувати своїми стравами.