У кожному колективі завжди виникають конфлікти. І тільки у згуртованому може бути позитивне їх вирішення, бо тільки разом можна досягти успіху. З цього приводу проводиться багато різних диспутів, тренінгів. Один із них “Чи корисний конфлікт” , на якому учні висловлювали свої думки, міркування і прийшли до висновку, що не може все у колективі бути постійно добре. Іноді , звичайно, бувають конфліктні ситуації, та завжди при бажанні можна знайти компроміс. Це дітей більш загартовує, робить їх толерантними.

На жаль, ми рідко чуємо приємні слова, компліменти, бачимо посмішку, відчуваємо доброзичливість оточуючих. Негативні емоції завжди шкодять спілкуванню. Тож намагаюсь виховувати в учнів правильне розуміння понять ввічливості, порядності та доброзичливості. Доцільним вважаю проведення тренінгу “Формула ввічливості”, де ми колективом сформували поняття ввічливої людини . За допомогою гри “Живий мікрофон” учні по черзі говорили компліменти один одному . Далі їм було запропоновано скласти вітальну листівку своєму другові, де кожен намагався зробити її якнайкраще, вкладав всю душу, бо хотіли, щоб вона обов’язково сподобалась товаришу.

Усі люди прагнуть бути щасливими, та тільки кожен розуміє це поняття по - своєму, для одних це здорова родина, для інших - це кар’єра, багатство, кохання ... Отже, що ж таке щастя ? Тож я запропонувала учням замислитись над цим питанням провівши диспут “Щастя : реальність чи ілюзія ? ”, де діти мали захистити одну із формул щастя, а саме : “Щастя не в грошах” ; “Щастя у самовдосконаленні” ; “Щастя у коханні” ; “Найщасливіша та людина, яка потрібна всім”.

Інші учні, які були опанентами, заперечували цій формулі щастя, метою яких було загнати в “п’ятий кут” основних захисників . Думки дітей різні, та всі вони зійшлись до одної - жити у дружній здоровій родині, спілкуватися з друзями, та знайти себе в цьому житті:

Щастя не слава, не гроші,

Все це минає.

Щастя - це друзі хороші,

Шана людська.

Народні звичаї охоплюють усі ділянки родинного і суспільного життя. Кожна людина повинна знати звичаї та традиції свого народу та їх дотримуватись. Перед новорічними святами ми з учнями традиційно проводимо “Новорічно-різдвяні передзвони”, на яких готуємо цікаву програму на святвечір, де виконуються щедрівки, колядки. У кінці заходу проводимо цікаві ігри, конкурси , що сприяють активності учнів . Особливе захоплення викликає вбрання учасників дійства, виготовлене власноруч. Та найбільш запам’ятовується показ вертепу у дитячому садочку. Малюки із захопленням спостерігають за цим святом.

Отже, такі заходи треба не боятись проводити, діти від них отримують велике задоволення, вони їм запам’ятовуються, а найголовніше - є повчальними, надихають учнів замислитись над своїм майбутнім. Бажаного результату можна досягти тільки працюючи разом з учнями, радіти та долати усі труднощі . У своїй роботі ми досягли певних успіхів. Група є однією з найактивніших. Завдяки не байдужому ставленні учнів до життя ліцею мої вихованці є неодноразовими переможцями ліцейного, та лауреатами обласного фестивалю художньої творчості.

Закоханість у майбутню професію і здобуття вмінь та навичок дали змогу учням стати призерами ліцейних та успішними учасниками обласних конкурсів фахової майстерності з професії “Кухар” та “Кондитер”.

Звісно, ще є над чим працювати, є багато проблем і поведінка деяких учнів бажає бути кращою, але все ж-таки вже відчувається колектив, діти не соромляться один одного, прислухаються до думки інших, мають власну. Активні, небайдужі, разом з керівництвом групи працюють над згуртуванням колективу. Стали більш добрішими, привітнішими, розкутішими , відчувають себе комфортно в колективі. Результатом стала майже стовідсоткова відвідуваність занять. І це вже є результат нашої спільної праці.

 

 

Мої досягнення